Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/брудний

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
брудний
Київ: Соцеквидав України, 1937

Брудни́й, а, е. Грязный. Дай, братіку, мені хусточку: вона брудна, я піду та виперу тобі. Рудч. Ск. I. 121. Ум. Брудне́нький.