Словник української мови (1937)/брудний
Зовнішній вигляд
◀ брудити | Словник української мови Б брудний |
брудніти ▶ |
|
Брудни́й, а, е. Грязный. Дай, братіку, мені хусточку: вона брудна, я піду та виперу тобі. Рудч. Ск. I. 121. Ум. Брудне́нький.