Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/брунчати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
брунчати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Брунча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Дзичати. Пщола брунчить. Вх. Лем. 391.