Словник української мови (1937)/брунчати

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел
◀ бруніти Словник української мови
Борис Грінченко
Б
брунчати 		брунь ▶
Київ: Соцеквидав України, 1937

Брунча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Дзичати. Пщола брунчить. Вх. Лем. 391.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словник_української_мови_(1937)/брунчати&oldid=559799