Словник української мови (1937)/брунь

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел
◀ брунчати Словник української мови
Борис Грінченко
Б
брунь 		брунька ▶
Київ: Соцеквидав України, 1937

Брунь! меж. = Бринь. Зачепив бруньку за пакілець та брунь, брунь, смика її. Мнж. 109.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словник_української_мови_(1937)/брунь&oldid=559800