Словник української мови (1937)/брунька
Зовнішній вигляд
◀ брунь | Словник української мови Б брунька |
брунькати ▶ |
|
Бру́нька, ки, ж. 1) Древесная почка (лиственная). Мнж. 176. На весні береза бруньки наганяє. Чуб. I. 130. Погна́ти ві́вці на бруньки́. Выгнать овец пастись в лес, когда еще нет листьев на деревьях. Харьк. г. 2) Смычок у шерстобита для битья шерсти. Мнж. 176. Знайшов шаповала, ходе той з своєю брунькою. Мнж. 109. Ум. Бру́нечка.