Словник української мови (1937)/брьохнути

by Борис Грінченко

◀ брьохатися

Словник української мови Борис Грінченко Б брьохнути

бряжчати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Брьо́хнути, ну, неш, гл. Одн. в. от брьохати. 1) Упасть, шлепнуться. Так і брьохнув у воду. Черк. у. Об землю брьохнув, засовав ногами і пропав. ЕЗ. V. 17. 2) Швырнуть, бросить, ударив обо что. Брьохнув оберемок об землю. Сим. 200.