Словник української мови (1937)/бряжчати

by Борис Грінченко

◀ брьохнути

Словник української мови Борис Грінченко Б бряжчати

брязк ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бряжча́ти, чу́, чи́ш, гл. Бряцать, звенеть. Чуб. III. 35, 112. Козак, мамцю, гуляє, бряжчать в його гроші. Нп. Коли б у шинкарки, то б бряжчали чарки. Чуб. V. 831. Сам до мене босий чеше, щоб підківки не бряжчали. Мет. 27.