Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/брязкун

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
брязкун
Київ: Соцеквидав України, 1937

Брязку́н, на́, м. = Брязкало 2. К дияволу кармазинів! — загукала громада… — Вони тільки вміють бряжчати шаблями, а тоді де були ці брязкуни, як безбожний Радивил загуркотав із гармат? К. Чр. 68.