Словник української мови (1937)/брязкун
| ◀ брязкотня | Словник української мови Б брязкун |
брязкутка ▶ |
|
Брязку́н, на́, м. = Брязкало 2. К дияволу кармазинів! — загукала громада… — Вони тільки вміють бряжчати шаблями, а тоді де були ці брязкуни, як безбожний Радивил загуркотав із гармат? К. Чр. 68.