Словник української мови (1937)/будяк

by Борис Грінченко

◀ будько

Словник української мови Борис Грінченко Б будяк

будячина ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Будя́к, ка́, м. 1) Раст. чертополох, волчец. Вас. 199. Не веди мя в будяки, бо я поколюся. Чуб. V. 122. 2) — жовтоцвітний: а) Senecio vernalis Waldsh et Kit. ЗЮЗО. I. 166; б) Verbascum lychnitis L. ЗЮЗО. I. 160. Ум. Будячо́к. Чуб. V. 1035, будяче́нько. На городі будяк родить… Роди, роди, будяченьку. Грин. III. 688. Ув. Будячи́ще.