Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бундз

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бундз
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бундз, дза, м. 1) Молодой овечий творог. Шейк. Большой кусок овечьего сыру. Вх. Зн. 12. См. Будз. 2) Коротко остриженный мальчик. Желех. 3) Узел (на веревке, нитке и пр.). Вх. Лем. 395. Ум. Бу́ндзик.