Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бундзик

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бундзик
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бу́ндзик, ка, м. Ум. от бундз. Во 2-м значении употребляется как прозвище для рекрутов, которых сильно стригли в прежнее время. Відобрали го до бундзиків. Фр. Пр. 129.