Словник української мови (1937)/бурити

by Борис Грінченко

◀ буритель

Словник української мови Борис Грінченко Б бурити

буритися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бу́рити, рю, риш, гл. 1) Разрушать, ниспровергать, разорить. 2) Сильно лить, литься. Бурить як з барила. 3) Волновать, возмущать. 4) Рыть. Киртиця бурит землю. Вх. Лем. 395.