Словник української мови (1937)/бурлити
| ◀ бурлиголова | Словник української мови Б бурлити |
бурлій ▶ |
|
Бурли́ти, лю́, ли́ш, гл. Бурлить. Чути — щось гуде клекоче, бурлить страшніше самого грому. Кв.
| ◀ бурлиголова | Словник української мови Борис Грінченко Б бурлити |
бурлій ▶ |
|
Словник української мови — Б
бурлити
Борис Грінченко
1937
Бурли́ти, лю́, ли́ш, гл. Бурлить. Чути — щось гуде клекоче, бурлить страшніше самого грому. Кв.