Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бухнути

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бухнути
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бу́хнути, ну, неш, гл. Одн. в. от бухати. 1) Ударить. 2) Упасть, свалиться. Він бухнув додолу. Драг. 135. 3) Выстрелить. Бухнула рушниця. Рудан. I. 60. 4) Вспыхнуть. То бухне, то згасне. Вінок. 36.