Словник української мови (1937)/бухнути

by Борис Грінченко

◀ бухкотіти

Словник української мови Борис Грінченко Б бухнути

бухня ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бу́хнути, ну, неш, гл. Одн. в. от бухати. 1) Ударить. 2) Упасть, свалиться. Він бухнув додолу. Драг. 135. 3) Выстрелить. Бухнула рушниця. Рудан. I. 60. 4) Вспыхнуть. То бухне, то згасне. Вінок. 36.