Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/буявіти

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
буявіти
Київ: Соцеквидав України, 1937

Буя́віти, вію, єш, гл. = Буяти 1. По-за садком лани буявіють широкополі. МВ. (О. 1862. I. 96).