Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/буяк

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
буяк
Київ: Соцеквидав України, 1937

Буя́к, ка́, м. 1) = Байрак. Встречено только в одном месте, — не ошибка ли? Ой не шуми, луже, зелений буяче. Мет. 92. 2) = Бугай 1. Вх. Пч. II. 5. Гонить буяка на ярмак. Гн. I. 96. 3) Мн. Раст. Vaccinium uliginosum. Радом. у.