Словник української мови (1937)/бідити

by Борис Грінченко

◀ бідвиннячко

Словник української мови Борис Грінченко Б бідити

бідка ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Біди́ти, джу́, диш, гл. Бедствовать. Гн. II. 188. Дрібні діти мати та отак бідити… а господи милосердний! Камен. у. Бідив дід, як баба жива була, та й тепереньки біди́ть. Каменец. у. Нарід дуже з голоду бідив. Гн. II. 189.