Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бідка

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бідка
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бі́дка, ки, ж. 1) Ум. от біда. 2) Тележка о двух колесах. Запріг бідку. Грин. II. 331.