Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бідня

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бідня
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бідня́, ня́ти, с. Бедняжка. Там онде блудить сплакана дитина, без тата, мами бідна сиротина: нічо не їло, душечка му мліє, і хоче в хату бідня повернути. Федьк. I. 21. А я тебе, любко, любю, за ручку поведу. Веду біднє за рученьку, біднє не веде сі. Шух. I. 202. Іде біднє в полонинку. Шух. I. 201. Біднята. Бедные люди. Вх. Уг. 227.