Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бідняга

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бідняга
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бідня́га, ги об. Бедняга. Пропав навік сей Маг, бідняга, порхне душа на другий бік. Котл. Ен. Ум. Бідняжка, бідняжечка. Боровсь з своїм, сердега, горем, слізьми, бідняжка, обливавсь. Котл. Ен.