Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/білозір

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
білозір
Київ: Соцеквидав України, 1937

Білозі́р, зо́ра, м. 1) Красавец, милый? Мій білозір на поріг, я йому на талірку пиріг. Лебед. у. 2) Эпитет месяца. Місяцю-білозору, зайди за комору. Грин. III. 242.