Словник української мови (1937)/важниця
| ◀ важний | Словник української мови В важниця |
важність ▶ |
|
Ва́жниця, ці, ж. Важность, важная особа, дело. А що він за (або: от яка, не велика) важниця. Ном. № 5542.
Важни́ця, ці, ж. 1) Подставка, подставляемая под шест (вагови́й дрюк) для поднятия воза, чтобы подмазать колеса. Рудч. Чп. 246. Чуб. VII. 404. Стеле чумак собі постілоньку, зелену травицю, а в голови замість подушечки — кленчасту важницю. Нп. 2) Торговые весы на базаре; весы. Рудч. Чп. 246. О, зваж мене на праведній важниці. К. Іов. 66.