Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/вайло

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вайло
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ва́йло, меж. Увы! горе! Желех.

Вайло́, ла́, с. Увалень, вахлак, медлительный, неповоротливый. Вайло дурне! (Брань). МВ. (КС. 1902. X. 152). Ув. Вайлю́ка. Аф. 311.