Словник української мови (1937)/вандрівник
| ◀ вандрівний | Словник української мови В вандрівник |
вандрувати ▶ |
|
Вандрівни́к, ка, м. = Мандрівець. Желех. Вандрівни́к, — завандрував в половни́к. (Насмешка над пойманным вором). Фр. Пр. 136.
| ◀ вандрівний | Словник української мови Борис Грінченко В вандрівник |
вандрувати ▶ |
|
Словник української мови — В
вандрівник
Борис Грінченко
1937
Вандрівни́к, ка, м. = Мандрівець. Желех. Вандрівни́к, — завандрував в половни́к. (Насмешка над пойманным вором). Фр. Пр. 136.