Словник української мови (1937)/варуватися
| ◀ варувати | Словник української мови В варуватися |
варудити ▶ |
|
Варува́тися, ру́юся, єшся, гл. 1) Не решаться, стесняться. Що, Парасю голубонько? що тобі доброго трапилось? — А вона все варується мені сказати, тільки гляне та зчервоніє. МВ. II. 20. Як я тебе вірно люблю, да зайняти боюся. — Займай, займай, козаченьку, да займай, не варуйся: я за славу сама стану, сама й виговорюся. Грин. III. 276. Сватай, сватай, козаченьку, сватай, не варуйся. Мет. 329. 2) Остерегаться; беречься. Котрий іде у старости, то най ся варує. Гол. III. 215.