Словник української мови (1937)/величати
| ◀ велич | Словник української мови В величати |
величатися ▶ |
|
Велича́ти, ча́ю, єш, гл. 1) Величать, называть, титуловать. Тільки будуть мене, мати, напідпитку гречкосієм, домонтарем величати. Макс. Один одного звикли добродіями величати. ЗОЮР. II. 201. 2) Почитать, относиться с уважением; чествовать. Дурня багатого всі величають. Ном. № 1429. Андрею, не будьте свинею, коли вас люди величають. Ном. № 2837. Десь я тобі та докучила, по твоєму двору ходячи, кіскою маючи, твій двір величаючи. Макс.