Словник української мови (1937)/вергатися

by Борис Грінченко

◀ вергати

Словник української мови Борис Грінченко В вергатися

верглик ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ве́ргатися, гаюся, єшся, сов. в. ве́рг(ну)тися, нуся, нешся, гл. Бросаться, броситься. Шух. I. 212. Як не вержеся усе те на мене, як не стане кусати, гризти. Гн. II. 64.