Словник української мови (1937)/вередувати
| ◀ вередування | Словник української мови В вередувати |
вередун ▶ |
|
Вередува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Капризничать, прихотничать, перебирать, привередничать. Тоді їм (запорожцям) таки й тісніше стало, бо вередувати почали. ЗОЮР. I. 77. Тепер ти вередуєш: будеш їсти печену редьку. Ном. № 12228. 2) Перебирать (польск. wertować?). Вередував дерево: чи більше сухого, чи більше зеленого. Чуб.