Словник української мови (1937)/верховина

by Борис Грінченко

◀ верховик

Словник української мови Борис Грінченко В верховина

верховинець ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Верхови́на, ни, ж. Вершина (дерева, горы). Він на те дерево: заліз аж на саму верховину. Рудч. Ск. I. 4. Моги́ла-верхови́на. Курган на возвышенном месте, обыкновенно сторожевой пост. Ой могило-верховина, чомусь рано не горіла. Гол. I. 96. Ум. Верхови́нка. Шух. I. 204.