Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/верч

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
верч
Київ: Соцеквидав України, 1937

Верч, ча, м. 1) Сверток, пучок. 2) Небольшая булочка с шишкой посредине. Ее дают старости́ на свадьбе, чтобы впустили в двор. Ум. Ве́рчик, ве́рчичок. Що за той верчичок шпалер? Харьк. у.