Словник української мови (1937)/верчик
| ◀ верч | Словник української мови В верчик |
верша ▶ |
|
Ве́рчик, ка, м. 1) Ум. от верч. Христя скрутила верчик соломи. Мир. Пов. I. 117. 2) Сплетенный бублик.
| ◀ верч | Словник української мови Борис Грінченко В верчик |
верша ▶ |
|
Словник української мови — В
верчик
Борис Грінченко
1937
Ве́рчик, ка, м. 1) Ум. от верч. Христя скрутила верчик соломи. Мир. Пов. I. 117. 2) Сплетенный бублик.