Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/вершина

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вершина
Київ: Соцеквидав України, 1937

Верши́на, ни, ж. 1) Верховье реки. Гей з усні Дніпра да до вершини сімсот річок і чотири. Макс. 2) Начало (оврага). Де коні? — В вершині балки. Стор. II. 258. 3) = Вершок 2.