Словник української мови (1937)/вершина
Зовнішній вигляд
◀ вершильні вила | Словник української мови В вершина |
вершити ▶ |
|
Верши́на, ни, ж. 1) Верховье реки. Гей з усні Дніпра да до вершини сімсот річок і чотири. Макс. 2) Начало (оврага). Де коні? — В вершині балки. Стор. II. 258. 3) = Вершок 2.