Словник української мови (1937)/вершити
Зовнішній вигляд
◀ вершина | Словник української мови В вершити |
вершитися ▶ |
|
Верши́ти, шу́, ши́ш, гл. 1) Завершать, заканчивать. Вершіть у стозі, бо нема на возі. Ном. 2) Насыпать чего-либо в сосуд выше краев.