Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/вибабити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вибабити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́бабити, блю, биш, гл. 1) Принять (детей; о повитухе). Я в тебе усіх дітей вибабила. 2) Заработать акушерством.