Словник української мови (1937)/вивалювати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вивалювати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вива́лювати, люю, єш, сов. в. ви́валити, лю, лиш, гл. 1) Вываливать, вывалить, выкидывать, выкидать из чего-либо. 2) Выбивать, выбить. Вивалив двері. См. Виваляти. 3) Вываливать, вывалить, высовывать, высунуть. Язик вивалив мов та собака. Маркев. 59. — о́чі. Вытаращить, выкатить глаза. Вивалив очі як баран. Ном. № 6599.