Словник української мови (1937)/виворочати
| ◀ вивороть | Словник української мови В виворочати |
вивчати ▶ |
|
Ви́ворочати, чаю, єш, гл. Исходить. Де вже він не виворочав, — як було почне казати покійник: бував і в Чорногорії, і в Чорноморії, і за Дунаєм. Борз. у.