Словник української мови (1937)/вигук
| ◀ вигубляти | Словник української мови В вигук |
вигукати ▶ |
|
Ви́гук, ку, м. Крик, выкрик. Козаків угледено… вигук розкотився, і полетів турчин легкими кіньми на козаків. МВ. III. 56, 130.
| ◀ вигубляти | Словник української мови Борис Грінченко В вигук |
вигукати ▶ |
|
Словник української мови — В
вигук
Борис Грінченко
1937
Ви́гук, ку, м. Крик, выкрик. Козаків угледено… вигук розкотився, і полетів турчин легкими кіньми на козаків. МВ. III. 56, 130.