Словник української мови (1937)/вигулькнути

by Борис Грінченко

◀ вигукувати

Словник української мови Борис Грінченко В вигулькнути

вигулюватися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́гулькнути, ну, неш, гл. Вынырнуть, внезапно появиться, внезапно выскочить. Вигулькнув із моря. О. 1861. VI. 59. Синій поломінь червонястий біга, хлипа, никає по грубці; то підскочить, то присяде, то знов вигулькне. Св. Л. 259.