Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/вигуляти

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вигуляти
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́гуляти, ля́ю, єш, гл. Прогулять, истратить на гульбу, удовольствия. Заграй мені сяку-таку за коробку пастернаку! Як я тую вигуляю, піду другу накопаю. Грин. III. 648.