Словник української мови (1937)/виколупувати
| ◀ виколупнути | Словник української мови В виколупувати |
виколювати ▶ |
|
Виколу́пувати, пую, єш, сов. в. ви́колупати, паю, єш, ви́колупнути, ну, неш, гл. Выковыривать, выковырять. Хоч ізза нігтя виколупни, та дай. Ном. № 2691.