Словник української мови (1937)/виколювати

by Борис Грінченко

◀ виколупувати

Словник української мови Борис Грінченко В виколювати

виколядувати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Вико́лювати, люю, єш, сов. в. ви́колоти, лю, леш, гл. 1) Выкалывать, выколоть. Темно, хоч око виколи. Ном. № 586. 2) Колоть, переколоть всех. Коли б свині роги, то б цілий світ виколола. Ном. № 3827.