Словник української мови (1937)/викорінюватися

by Борис Грінченко

◀ викорінювати

Словник української мови Борис Грінченко В викорінюватися

викоріняти ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Викорі́нюватися, нююся, єшся, сов. в. ви́коренитися, нюся, нишся, гл. 1) Искореняться, искорениться, пропасть, исчезнуть. Рід твій викорениться. Стор. М. Пр. 64. 2) ? Викорениться, як в'яла риба. Ном. № 5354. Воно, сердешне, висохло і викоренилось, одні тільки хрящі зостались. Стор. II. 77.