Словник української мови (1937)/викручуватися

by Борис Грінченко

◀ викручувати

Словник української мови Борис Грінченко В викручуватися

виктувати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Викру́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. ви́крутитися, чуся, тишся, гл. 1) Увертываться, увернуться; вывернуться. Грицько побачив, що кацап виймає ножа, та й викрутився. Рудч. Ск. I. 201. 2) Только сов. в. Проработать без отдыху. Ціле літо, як муха в окропі, викрутяться обоє, рано встаючи, пізно лягаючи. Мир. ХРВ. 125.