Словник української мови (1937)/вилюднювати
| ◀ вилюдніти | Словник української мови В вилюднювати |
вилюжка ▶ |
|
Вилю́днювати, нюю, єш, сов. в. ви́людніти, нію, єш, гл. 1) Мужать, возмужать, развиться. Був він тоді таке мале та худе, а тепер, дивись, вилюдніло. У неї всі діти змалку так нездужали, а дивись, всі вилюднювали, ні одно не вмерло і здоровісінькі тепер. Лебед. у. 2) Стать на людей похожим; стать приличным, порядочным и т. п. Був собі чоловік ні те, ні се, а потерся між людьми, то й вилюднів.