Словник української мови (1937)/вилюжка

by Борис Грінченко

◀ вилюднювати

Словник української мови Борис Грінченко В вилюжка

виля ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Вилю́жка, ки, ж. 1) Волнистая линия, — напр. в орнаменте писанок. КС. 1891. VI. 370. 2) Искривление. Тут скрізь гони однакові, тільки в однім місці вилюжка. Кременч. у.