Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/вилюжка

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вилюжка
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вилю́жка, ки, ж. 1) Волнистая линия, — напр. в орнаменте писанок. КС. 1891. VI. 370. 2) Искривление. Тут скрізь гони однакові, тільки в однім місці вилюжка. Кременч. у.