Словник української мови (1937)/вимантачити

by Борис Грінченко

◀ виманіжити

Словник української мови Борис Грінченко В вимантачити

виманювати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́мантачити, чу, чиш, гл. 1) Выострить манта́чкою (см.) 2) Выманить что, выпросить. Мнж. 177. Не придумає, щоб його тут утворити таке, щоб у чумака гроші вкрасти, або як вимантачить, то вимантачить. Рудч. Ск. II. 169.