Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/випадок

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
випадок
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́падок, дку, м. Случай. Пішло́ на ви́падок. Пошло на беду. Ном. № 1768. Ви́падком ви́пасти: а) случиться. Випадком випало дуже добре. Рк. Левиц., б) пойти прахом. А щоб йому випадком випало. Ном. № 3681. Як беруть з нас гроші (дурно), так випадком і випадуть. Ном. № 13477. Ви́падком. Случайно.