Словник української мови (1937)/випирати
| ◀ випинатися | Словник української мови В випирати |
випиратися ▶ |
|
Випира́ти, ра́ю, єш, сов. в. ви́перти, пру, преш, гл. 1) Выпирать, выпереть, выталкивать, вытолкать, вытискивать, вытиснуть. Вербові дрова, а козиний кожух, то й випре дух. Ном. № 8110. 2) Вытеснять, вытеснить, заставить уйти. Притиківну випер у місто служити. Мир. Пов. I. 172. Я думав, що з його й душу випре сю ніч. Миусск. окр.