Словник української мови (1937)/випозичити
| ◀ випозивати | Словник української мови В випозичити |
випозіхатися ▶ |
|
Ви́позичити, чу, чиш, гл. 1) Исчерпать, занимая. 2) Раздать взаймы.
| ◀ випозивати | Словник української мови Борис Грінченко В випозичити |
випозіхатися ▶ |
|
Словник української мови — В
випозичити
Борис Грінченко
1937
Ви́позичити, чу, чиш, гл. 1) Исчерпать, занимая. 2) Раздать взаймы.