Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/випозичити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
випозичити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́позичити, чу, чиш, гл. 1) Исчерпать, занимая. 2) Раздать взаймы.