Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/виправдитися

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
виправдитися
Київ: Соцеквидав України, 1937

Випра́вдуватися, дуюся, єшся, сов. в. ви́правдатися, даюся, єшся и ви́правдитися, джуся, дишся, гл. Оправдываться, оправдаться. Хотів ся виправдати. Вх. Лем. 398. Як не піймав його, то він там виправдиться. Новомоск. у.