Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/випроводжати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
випроводжати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Випроводжа́ти, джа́ю, єш, гл. = Випроваджати. Випроводжала вдова свого сина, ту єдиную дитину. Шевч. 362.